Наперше. Цією статтею я не хочу зчинити черговий ґвалт через “жорстокість в іграх”, але готовий сперечатися до усрачки, майте на увазі. Ця стаття про концепцію етичного геймінгу, принципу, що збудований на християнському світосприйнятті. Квінтесенція топіку — чинити у віртуальности так, як ти чиниш в IRL. В цьому виражається не тільки християнська принциповість, а й висока культурність. Не попускати собі неправильности у віртуальних світах спирається зокрема на Євангельські слова про “вірність у малому”, се “мале” і є віртуальністю та уявністю, той хто тримає себе в руках завжди і скрізь достоту надійник. Також не забуваймо про правдиву відповідальність за чуттєві порухи, Ісус сказав, що грішить вже той, хто забажає чого гріховного. Убивати людей в іграх і бажати людям смерти — то є різність, але межа тут хитка, оскільки вигаданість ситуації розслаблює м'язи пильности. Остатнє хорошо проявляється в змагальних мультиплеєрних іграх (Dota, LoL, SC2), коли гравці забувають про фентезій
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки