Як змінюється текстовий контент в епоху ШІ. Дегенерація стиля та граматики

Сьогодні практично усі ЗМІ, інтернет-видання, активно користуються ШІ для написання контенту, багато з цих видань залучають журналіста (редактора, копірайтера) тільки для вичитки, корегування ком і якихось явних помилок. Генеруються не тільки новини і короткі статті, але й масивні огляди, експертна думка, аналітика, інтерв'ю. Прочитавши коротеньку новину від ШІ можна і не помітити, що та новина є овочем штучного інтелекту, але читати маштабні автоматичні статті та огляди просто нестерпно, особливо коли тема для ШІ нова, незнана, складна (багатошарова), вимагає авторського залучення (відбиття досвіду), приміром, як у оглядах ігер, автомобілів, гаджетів, або якщо се наукпоп, в цьому полі ШІ зусімно безсилий, він видає нечитабельну кашу якихось банальностей, загальностей, постійно повторюється, займається синонімізацією як окремих слів так і цільних речень, ідей, врешті генеративна стаття стає дегенеративною статтею, суцільною водою, в якій осмислена лише форма: титул, картинки, відео, а решта — текст, то заглушка, lorem ipsum.

Як розпізнати дегенеративний текст?

ШІ активно використовує дублювання гендерних іменників, наприклад:

“Переконайтеся, що він чи вона завжди вміє коротко викласти інформацію...", "...допоможуть групі рухатися вперед. Він чи вона працює у такий спосіб..."

Попросіть решту групи простягнути руки вперед і передавати учасника всередині від одного до іншого без різких рухів і не даючи йому (або їй) впасти.

...Прибрати певного ставлення (від загалом доброзичливого, удаючи ніби він або вона поставиться серйозно до питання, до неприховано ворожого).

Також він заспамлює текст новітніми шизоїдними фемінітивами: фізиканиня, психолоґиня, математикиня, гуморстикиня, синоптикиня, феміністикиня, прем'єркининя-міністрикиня, політикиня тощо.

Україна повернула з ТОТ ще двох підліток

Такі фемінітиви абсолютно неприродні українській мові, вони виглядають надумано, штучно, виссано з пальця, недолуго. Загалом цей елемент в українську мову був доданий на тлі фемінської гістерії щоби вдовольнити “західних партнерів”, які активно просувають матріархат в своїх країнах, і руйнують тим самим патріархальне надбання соціяльно-політичного устрою, що понижує усталений, ефективний спосіб співіснування до сумбурного, первісного, позаяк рідко яка жінка наділена керівницьким талантом, но попри це жінок настирно уводять в політичну сферу, садовлять на керівні посади... Навіщо?! Секрет продуктивности добре відомий: злагоджена робота впорядкованих одиниць, "впорядкованих" значить, що вони знаходяться на своїх місцях, навіщо переставляти ці одиниці туди, де вони не є "на своїх місцях"?! У нас патріархат і ми не повинні викривляти мову на поталу якимсь диким феминикиням та їхнім патронам, котрі мріють про зміну патріархальної парадигми і завершують молитву словами: amen and awomen. Це ненормально і це не наш шлях.

Робот не розуміється на мовній милозвучності, поєднує прийменник “зі” та слова з голосною у першому складі: “зі США (СаШеА)”, “зі НАТО”, “зі компанією...”, “зі собою”, “зі тобою”, “зі вами”, “зі сонячною погодою...”, а оце моє улюблене:

Трамп хоче зустрітися зі Зеленським на фінальному етапі переговорів.

Коли бачите таке сусідство, ловіть себе на мислі, що читаєте текст штучного інтелекту.

ШІ любить порівняльні конструкції, в яких для підсилення використовується словосполучення “не просто”:

Ви не просто присідаєте – ви атакуєте дракона, ви не просто махаєте руками – ви розрубуєте куби під музику світловими мечами.

Шутери, де ви обираєте не просто набір зброї, а конкретного персонажа з ім'ям, історією та унікальними навичками.

Підводне місто Захоплення (Rapture) – це не просто декорація. Це зруйнована утопія.

Це не просто оборона, це найпотужніший фактор стримування.

Не розбирається в жанрових нюансах та тонкощах перекладу, рубить речення і неправильно користується фразеологією:

Жанр, який можна назвати “реверсивним Bullet Hell”. І який ще іноді називають “глорифікованим казино”, що вже приховувати.

Справді можна так назвати?! XD Цікаво хто иноді так називає жанри — “глорифіковане казино”, вперше чую, що це значить взагалі? Найчастіше новомодний англіцизм “глоріфікація”, який має адекватні відповідники в українській мові: “героїзація”, “прославляння”, “унормування”, “популяризація”, застосовується в контексті з негативними конотаціями, наприклад: “глоріфікація війни”, “глоріфікація веапонізації”, “глоріфікація радикального фемінізму” тощо, “казино”, звісно, також має негативну конотацію, це слово тісно пов'язане з лудоманією, махлюванням, криміналом, тому робот і помістив ці два слова поруч, не розуміючи достоту змісту. Недомовлене “що вже приховувати” є, вочевидь, калькою російського "что грєха таіть", усталеного виразу, котрий має український відповідник: “нема де правди діти”, “нема де гріха потаїти”.

Цей жанр можна описати формулою "Diablo зі зброєю".

Не “Diablo”, “ARPG”, і не зі зброєю, а (мова про looter shooter) з пушкою. Це типова помилка ШІ, коли він плутає загальне поняття і осібне, замість опису категорії описує одиницю цієї категорії, тут — замість жанру він взяв один з найпопулярніших його представників (“Diablo”), і навпаки, замість уточнення щодо зброї: пушка, пострілет, автомат, написав загальне “зброя”. Роботу вкрай тяжко розрізняти ці нюанси.

ШІ робить недоречні, невтямні, недоладні висновки і вигадує термінологію:

Ці ігри ідеально підходять для людей, які рідко грають, оскільки не вимагають високих навичок керування контролером.

Тобто жанр підкупає ще й елементами соціальної дедукції.

“Керування контролером”... тут слід було просто сказати про “легке управління” у грі, но ШІ пішов шляхом копірайтерів яким не платять за пробіли і став лити воду. Ну а “соціяльна дедукція” це просто шедевр абсурду.

У на позір правильно побудованому реченні раптово вставляє рандомне або помилкове слово:

Він довів, що ігри можуть бути серйозним наративним медіумом.

Часто має зміст почати з того, щоб дозволити учасникам поділитися емоціями, які вони пережили під час гри. Якщо не всі були в змозі спостерігати цілу гру, то має зміст пересказати розвиток подій.

Такий вибір слів неможливо списати на банальний недогляд, халатність, чи безграмотність, хіба що текст писався заробітчанином з Нікарагуа, котрий вчився пару років у Москві, а потім перебрався до України щоб стати копірайтером.

“Мислить” поза контекстом (в цьому разі ігровим):

Ігрова зона постійно звужується, змушуючи учасників зближуватися.

Чоловік би так не сказав: “зближуватися”, та і “звужується” не вельми вдале дієслово, краще: “ігрова зона поступово (повагом) зменшується (стає тісною, тіснішає), це підштовхує гравців до дій (різні, масакри)”. Слово “зближуватися” часто має інтимний тон: “близькі люди”, “близькі стосунки”. “Зближуватися” можна у взаєминах, ставати фізично і емоційно ближче, а в ігровому, конкретно — бойовому контексті, правильніше “наближатися”, “скорочувати дистанцію”.

Приклад ШІ-дилетантства в іграх типу овервоч:

Геймплей будується на принципі “камінь-ножиці-папір”.

Як можна зрозуміти такий “принцип”? Мені цікаво, чи серед вас є овервочери, що скажете?.. “Овервоч” є командним шутером, на полі битви стрічається 10-12 гравців. Серед ігрових режимів є побоїще, утримання позиції, захват прапора тощо. Персонажі обираються довільно, зазвичай в команді є пара сапортів, двоє дд і один танк... Отже. Яким. Боком. Тут. “Камінь-ножиці-бомага”?! Одразу скажу: я ніколи не грав у цю гру, але мені здається я знаю відповідь: контрпік, це принцип властивий усім MOBA, коли опоненти беруть персонажів що є “контрою” до вже обраного у ворожій команді: ти взяв камінь, я беру папер. Якщо я правий, уявіть, як глибоко тре' копнуть, щоб зрозуміти цю ШІ-писанину?

ШІ любить перебільшувати та прикрашати:

Звісно ж, це все суперумовно, бо геройські шутери існують достатню кількість часу, щоб в них встигли з'явитися найнеймовірніші класи.

“Суперумовно”, “найнеймовірніші”, він вгадує ці слова тому, що контекст стосується “геройства”, де є Супермен і фантастика, но тут, хоч мова і про “геройські шутери”, епітет “найнеймовірніший” не пасує до “клясів”, йомайо, ну які там можуть бути “найнеймовірніші кляси”?! Я вас прошу, звичайна гра зі стандартним набором персонажів.

Ще приклад багатослів'я, що межує із белібердою:

Жанр вистрілив, бо додав до вміння точно стріляти та позиціювати персонажа шар стратегії та індивідуальності.

Тавтологія “вистрілив”, “стріляти”, “вміння точно стріляти”? А після “позиціювати...” (що б це не значило) — типове завершення речення з акцентом на узагальнення: стратегія, індивідуальність, так можна сказати про що завгодно, плюс завершення позбуте смислу, що значить “позиціювати персонажа шар стратегії”?!

ШІ любить відмінювати присудок не в роді підмета (“овервоч” — чол. р.), а в роді категорії, приналежности (овервоч — “гра”, жін. р.):

Overwatch показала, що мультиплеєрний шутер може бути яскравим, насиченим лором.

Популяризація жанру почалася з успіху модифікації DayZ та трендової Minecraft.

Diablo навіть з примітивним геймплеєм змогла підкорити з ним світ.

Такий маркер є майже 100-відсотковим вказівником на роботу ШІ, коли ви бачите подібне відмінювання, будьте певні — перед вами дегенеративний текст. В цім прикладі також присутня галюцинація про “ЛОР овервоча”, бо він є формальним, то однаково що казати: “Quake (Counter-Strike) насичений ЛОРом”. До речі, зверніть увагу на помилкове відмінювання “насичення” там само, правильно “насичений” (чим?), або “із насиченим”, а не “насиченим” (яким?).

Те ж стосується назв компаній, які властиво є збірними поняттями (за цими назвами стоїть група людей) і мають відбиватися у плюральній формі (представили, заявили, зробили), но ШІ вперто відмінює усі компанії в однині та й ще жіночого роду:

Google представила Pixel 10a – це майже той самий Pixel 9a за $499.

BBC заявила, що Трамп не довів наклеп у фільмі проти нього.

Xiaomi анонсувала глобальний запуск навушників Redmi Buds 8 Pro з підтримкою ANC, Hi-Res та захисту IP54

А ось приклад вичитки копірайтером та виправлення титула в правильний спосіб, адже “Діскорд” чоловічого роду, втім, можна сказати і “В “Діскорд” припинили”, но копірайтера, як видно, стачило лишень на титул, із коротким описом новини заморочуватися він не став.

 

Буває і таке:

WhatsApp розробляє функцію автоматичного підправлення запланованих повідомлень

Rheinmetall поставить безкіпажні башти для розвідувальних машин Luchs-2

На перший погляд нічого незвичайного — банальна помилка (відправлення, безекіпажні), але! — це титул! Яким чином така дурна помилка може закрастися в титул?! Тільки якщо він написаний роботом і не вичитаний адміном.

Як будують світи для Alan Wake, The Last of Us та Destiny 2. Знайомимось програмами для створення терейнів

Тут одразу дві грубі помилки, грубі, тому що це титул: пропущено прийменник “з”, і з якогось дива використано транслітероване англійське “terrain”, себто ландшафт, оточення, площина, яке не є сленговим словом, не є професіоналізмом.

Хакер використав чат-бот Claude для атаки кількох урядових структур Мексики

Неправильно побудоване речення (заголовок) без прийменника “на” після “атаки”. Без “на” “атака” втрачає однозначність і об'єкт дії (атаки) стає суб'єктом дії (нападником), порівняйте: “атака України”, “критика влади”, “раціоналізація людини”, хто і кого тут атакує, критикує, раціоналізує? Без уточнення не з'ясувати.

Ще приклади безсмисловости у висновках від ШІ, тут він каже про жанр hero shooter:

Це дозволило залучити до жанру аудиторію, яка раніше ігнорувала “сірі” шутери.

“Сірі” шутери? Складно зрозуміти логіку такого угадування слова. Зазвичай цей колір в означенні предмета використовують в словосполученнях із “нішею”: “сіра, (чорна, біла) ніша”, впливовою залаштунковою особою: “сірий кардинал”, або сумнівними оборудками: “сірі схеми”, це своєрідний евфемізм до “нелегального”, “нелегітимного”. Навіть якщо ШІ помилився бо хотів сказати “сирі шутери”, однаково така подача є ляпасом жанрові, представленням його у негативному світлі. Іще в цьому прикладі можна бачити стилістичну помилку — плеоназм “раніше ігнорувала”, слово “ігнорувала” вже у минулому часі і не потребує уточнення.

Жанр став популярним, бо ідеально експлуатує людську психологію. Гравці отримують регулярне підкріплення у вигляді нагород та цифр шкоди, що постійно стають все більшими та більшими.

Робот каже про людську психологію, але невдало деталізує процес якимось “регулярним підкріпленням”. Теж тут він ллє чимало води з усіма цими “більшими та більшими”, “у вигляді”, “ідеально”, “постійно стають”.

ШІ любить забігати наперед та робити необґрунтовані висновки:

Звичайні шутери перестали давати відчуття ризику, тоді як в евакуаційних шутерах кожна перестрілка може коштувати годин прогресу.

“Евакуаційний” є найвірогідніше також довільною вигадкою, буквальним перекладом англійського evacuate shooter, що в українській мові не звучить. Висновок “може коштувати годин прогресу” виглядає як недомовка, вкрай невдала конструкція: перестрілки у цих іграх і є “годинами прогресу”, перестрілки тут є ігроладовим базисом, тому говорити слід не про них, а про невдачу, програш у них, який марнує, відкочує, відбирає час, вкладений у прогрес: заробіток внутрішньоігрової валюти, лут, досвід, навички, рейтинг тощо.

Він порівнює те, про що не має жодної гадки:

А стріляти однозначно веселіше, ніж натискати одні й ті самі кнопки.

Стріляти і значить “натискати одні ті самі кнопки”.

ШІ любить патос:

...думати наперед і домовлятися з іншими гравцями, що робить кожну сесію неповторною драмою.

...гравці створюють клани, альянси та драми, які неможливо прописати навіть в найдосконалішому ігровому сценарії.

Коли більшість проєктів намагалися бути кінематографічними атракціонами.

Така театральність є найчастіше недоречною, зайвою, і в 99 % випадків це ознака автоматичного контенту.

ШІ використовує неправильний лексикон:

Людям сподобалася абсолютна свобода та відсутність нав'язаних цілей.

Зможете вгадати контекст з цієї цитати? Уявіть собі — це геймінг. Така побудова речення пасує до більшості текстів, тільки не для ігрових, чоловік би не сказав “людям”, но “гравцям”, “геймерам”, коли йдеться про “свободу” в іграх, то майже завжди мається на увазі “свобода дій”, прикметник “абсолютна” — зайвий, і не “цілей”, а “квестів”, “сюжетних ліній”.

ШІ погано розбирається у стилістиці:

...але це була лише перша спроба пера, до того ж позбавлена деяких важливих особливостей жанру на кшталт комплексного взаємопов'язаного світу.

Плеоназм “перша спроба пера”, а далі просто набір букв.

Ще приклад поганого стилю і логіки:

Це ігри, які не ведуть гравця за руку, а кидають йому виклик.

Непов'язані логічно частини речення: якщо ігри не ведуть гравця за руку, вони кидають його напризволяще, а не “виклик”.

Соулслайки сформувалися як відповідь на тренд “казуалізації” ігор у кінці 2000-х.

Кінець 2000-х це 2990-ті роки, а ми кажемо “наприкінці нульових (або 00-х)”.

Часом ШІ захлинається від багатослів'я, а часом ковтає по декілька слів за раз:

Якщо ви здатні витримати перегляд Буффало Білла з “Мовчання ягнят”, то й це переживете”, — пишуть у відгуках.

Ану, зізнавайтесь, хто з вас писав таке у відгуках?! “Перегляд Буффало Білла” — це що таке? “Переглядати” можна світлини, контрольні роботи, фільми, але не персонажа, чоловіка, тут ШІ або недомовляє, або поспішив і вписав ім'я персонажа раніше, аніж було слід: “витримати перегляд (фільму) “Мовчання ягнят” із таким чудовиськом у ракурсі, як Буффало Білл”.

Низькоякісний переклад, невтямна побудова речень, некомпетенція:

Інший коментатор додає, що проєкту варто дати шанс, хоча цей артхаусний експеримент на межі провокації та тривоги точно не для всіх. Horses коштує від $2.99 до $4.99 залежно від платформи та триває кілька годин.

Астрономи планують перехопити комету 3I/ATLAS за 100 мільярдів світлових років від Землі.

Я давно цікавлюся артхаусом але ніколи не чув про настільки сміливі експерименти “на межі провокації та тривоги”, це реально “не для всіх”, це, певно, друге дно артхаусу, чарівна кінокраїна у шафі! Horses це гра, а ігри зазвичай не “тривають кілька годин”, їхній ігролад може буть розрахований на кілька годин, а тривати може щось конечне (статичне): пісня, фільм, гра є динамічним контентом, заставка у грі триває 10 хвилин, но сама гра “грається кілька годин”, а не триває.

Другий приклад є взірцем невміння ШІ працювати з точними даними, зокрема із числами. Всі ви мабуть чули історії від 2023-24 р. про те як чатботи хиблять у рішенні простих арифметичних задач, ясно, що з часом моделі вдосконаляться, але поки те станеться, ми матимемо такі перли як “100 млрд. світлових років”.

Теж (титул):

Чоловік зламав 7000 роботів-пилососів DJI Romo, коли підʼєднав контролер PS5 до свого

"До свого"... хД

Anthropic звинуватила DeepSeek та інші китайські ШІ-сервіси у незаконному вилученні можливостей Claude

Може здатися, що китайці зламали “Клауд” та вилучили з йо' моделя якісь “можливошти”, насправді ж мова про привласнення, перебирання, копіювання функціоналу. Також зверніть увагу на уточнення “незаконний”, що властиво не додає ваги смислу, тільки подовжує заголовок.

Opera наполягає, що, хоча це й кураторська добірка контенту, сприймати її слід менше як музей, у якому хроніка охоплює історію інтернету з 1995 року, і більше як майданчик, де можна експериментувати й гратися з речами.

Така побудова речення із конструкцією “менше як... більше як...” притаманна скоріш російській мові аніж українській, до всього бачимо недомовленість “майданчик” — певно мається на увазі “ігровий майданчик”? Но що значить “гратися із речами”? Хто “грається із речами” на ігровому майданчику? Це черговий приклад узагальнень, неправильного вибору категорії: ШІ бере загальне “речі” та не вгадує осібне: “м'ячик”, “машинку”, “мем”.

На чужих, так би сказати, для себе мовах (не англійській), ШІ часто будує відверто безграмотні, помилкові речення:

Хідетака Міядзакі запропонував гравцям відчуття справжню радість досягнення через подолання труднощів. І навіть самі складність перетворив на елемент оповідання.

“Відчуття справжню”, “досягнення” (?), “самі складність”, тут копірайтер навіть не спромігся виправити, я думаю він навіть не вичитав цю дурню, а може вичитав і ніц не втямив, тупо закопипастив та й по всьому.

Плутає поняття і логіку речення:

Я не вважаю, що така система спрацює зараз, адже фокус уваги гравців зменшився, вони вимагають насичених подій та швидкого ендорфіну, який грінд та довгі подорожі не можуть дати.

Оце чудовий приклад ШІ-безтямства, взятий, до речі, з вельми відомого в укрнеті ресурсу. “Фокус уваги” — невдале словосполучення, зазвичай кажуть про уважність або увагу, концентрацію уваги, фокусування уваги, про час уваги, який останніми днями суттєво скоротився, з середини 00-х концентрація уваги пересічника впала з 12 секундів до 6, вдвічі, цьому сприяє культивація кліпового думання, дрібний, порційний, короткий контент, що проходить повз інтелект, як фастфуд повз систему травлення, не лишаючи користи. “Насичені події” — черговий конструкт, небуття, а буття: “сцена насичена подіями”, в прикладі бракує основи, того, що є насиченим подіями. “Швидкий ендорфін” є очевидною помилкою, тут ШІ заплутався в гормонах і замість “дофаміну”, гормону задоволення, вгадав “ендорфін”, гормон щастя, воно схоже, але не поєднується у контексті геймінгу. Зараз усі контентмейкери роблять ставку на продукування “швидкого дофаміну” їхніми продуктами, альгоритмами, щоб користувач отримував цей гормон під час гри, перебуваючи у соцмережі, користуючись застосунком, і це є поганою практикою, спрямованою на експлуатацію уваги чоловіка. Ну і прийменник “який” неправильно відмінено, правильно “якого”, оскільки “який” також стосується наступного слова “грінд”.

ШІ полюбляє вигадувати історії та уявляти себе людиною:

Адміни комп’ютерних клубів фактично були локальною інфраструктурою WoW. Вони купували підписки для клубних акаунтів, допомагали тим, у кого був власний ПК або доступ до комп’ютера батьків, що працювали на підприємствах. Я й досі підтримую зв’язок з одним із таких адмінів — і що більше розпитую його про ті часи, то глибше розумію, наскільки багато людей було залучено в існування гри поза серверами Blizzard.

Ніхто, звісно, не зможе пояснити що значить “локальна інфраструктура WoW”, се є цілковитою галюцинацією робота, який думає, що адміни КК реально відносилися до компанії Blizzard. Яким чином ті адміни “допомагали” власникам ПК або тим, у кого батьки робили на “підприємствах” — загадка, точніше — нісенітниця. Попри те, що така розповідь виглядає напрочуд дивно, неприродно, не по-людськи, так і в тексті немає жодної деталізації. Ну, а останнє речення є клясикою генеративної творчости: автоматичний інтелект входить в роль олдскульного гравця, завсігдая КК 90-х, і представляється знайомцем “локальної інфраструктури WoW” — адмінів, яких він не втомлюється ось уже 30 років розпитувати про деталі транзакцій за акк чи підписку в клюбі, про те, як адміни ставили таймер на куплений гравцем час, як чіліли із пляшкою “Живчика” та чипсами за переглядом “Дурного та іще дурнішого”, коли всі компи були зайняті, і як наприкінці робочого дня підсували стільці до столів. Також у ластовому реченні ви можете бачити один з найулюбленіших писацьких прийомів ШІ: градація, “що більше розпитую... то більше розумію...” — це один з варіянтів порівняння у стилі “не просто, а...”. “Залучено в існування гри” — типова генеративна безсмислиця, люди так не виражаються! Ніхто не каже “залучено в існування гри (фільму, книги, музичного альбому)”, це нонсенс. Залучити можна до гри, до розробки гри, до роботи над проєктом, до якихось процесів, но не “залучити в...” — це нехарактерно українській мові. І що значить “поза серверами Blizzard”? “Сервери” тут представлені як суб'єкти, насправді ж вони звичайні об'єкти інфраструктури, ніхто не каже осібно про сервери, це бридня! Ось як слід було построїти це речення: “...багато людей (геймерів, ентузіястів) було залучено до розвитку (піратської, неофіційної) гри на приватних серверах (за спиною у Blizzard)”, і взагалі, чому це раптом оповідач виходить за межу легальности?! Щойно ж він розповідав, як адміни купляли підписки на клюбні компи, і тут само обмовився за гру “поза серверами Blizzard”... така розбіжність у послідовності теж є типовою ознакою ШІ-контента.

Часом ШІ захоплюється якимсь узагальненим словом, яке спамить по великому тексту, наприклад “маніфест”, “метафора”, “філософія”, “процедурний”, “індивідуальний”, “ідеологія”, “система”, “особистість” і т. д., в залежности від промпта, конкретно ці слова властиві аналітичній статті, вони легко поєднується в реченні у будь-якій послідовності, роботу легко генерить із ними свою бридню. Справедливости заради, копірайтери раніше також цим грішили щоб набивати цільовий обсяг символів для здачі статті.

Оцінить таку перлину:

Це процедурна метафора того, як ідеологія формує нашу особистість і впливає на все в житті.

Далебі — вибити золотом на мідній пластині, обрамити та під скло — вішати на стіну.

Якщо ви користувалися ШІ на рівні розширених запитів по будь-якій темі, то напевно помітили деяку закономірність у формуванні відповідей: робот структурує видачу з-за допомогою списків (нумерованих чи ні), заголовків та підзаголовків, таблиць, спамить емодзі, активно форматує текст різними акцентами: виділення, курсив, підкреслення. Це, можна сказати, візитівка ШІ, його штиль, но сей штиль з'явився не з пустоти, він був притаманний копірайтерським, частіше низькопробним текстам, котрі були вимушені слідувати специфічним правилам SEO, правилам, за якими пошукові машини знаходили потрібний користувачеві контент. Я працював в копірайтингу десять років і знаю про що кажу: всі ці списки, заголовки, виділення, є атрибутами масового контенту, текстів, які писалися за, тоді ще, копійки, і мали на меті просувати товари або послуги замовника. Наприклад, нумеровані списки у таких текстах використовувалися як хук — за них чіпляється увага читача, оскільки чоловікові простіше споживати впорядковану (списковану, нумеровану) інформацію, жирним виділялися ключові запити, це те, що користувач вводить у пошукове поле, типу: “купити автомобіль з причепом недорого”, або “дивитися серіял онлайн безплатно”, “скачати гру без смс і реєстрації”, пошукові запити також чіплялися на заголовки і підзаголовки. Зараз ця дурна гра в SEO втрачає (на щастя) актуальність, пошуковики виробили просунутіші способи індексації та розпізнають і відкидають всі ці сміттєві тексти, зіпсовані SEO. Ті тексти писалися для пошукових роботів, а не для людей. SEO-slop був напрочуд масовим продуктом, усі монетизовані сайти обов'язково мали наповнення оптимізоване під SEO, тому інтернет буквально завалений цим контентом, такі тексти складають, певно 90-95 % усіх текстів інтернету, отже не дивно, що ШІ натренувавшись на них, перейняв копірайтерську манеру письма.

Я би хотів сказати, що усі сучасні тексти зі списками або жирним виділенням є властиво згенеровані ШІ, але ні, тільки найгрубіші, ті, що оператор (чоловік) вставляє з вікна чату без стида і совісті через Ctrl+V, а не через Ctrl+Alt+V.

Пошукові системи борються зі сміттєвими сайтами, що наповнені дегенеративними текстами, борються принаймні формально. Наразі існує чимало інструментів розпізнавання текстів ШІ, теоретично цими системами мають бути озброєні пошукові боти, щоб вибивати трансляторів неунікального контенту як фігури з "Городків", утім, практично се не працює.

Раніше копірайтери обов'язково пропускали свої тексти через різного роду “антиплагіятори”, аплікації, що визначають унікальність тексту у відсотках від 0 до 100, нормою вважалась унікальність вище 90 %, сьогодні до всього додається перевірка на автоматичність тексту, але не для того, щоб відсіювати недобросовісних копірайтерів, за яких пишуть роботи, а щоб обхитрити пошукових ботів. Ха-ха!

Отже, виділення, підзаголовки та списки (не кажучи вже про довгу риску) не є ознакою втручання у творчі процеси ШІ, но в поєднанні з рештою прапорців, безсумнівно, стає свистком і червоною карткою.

Як було і що далі

Першими замінювати людей на роботів стали власники невеликих проєктів, якихось безіменних розважальних сайтів; оновлення на цих сайтах стали підозріло регулярними і великими — деякі публікували по 20 статтів на день, не зважаючи на вихідні та свята. Сьогодні, у 2026 році, на всіх, достоту — на всіх найбільших сайтах укрнету є дегенеративний контент, і він, цей контент, через свою легкість добуття шириться як дешевий наркотик. Якщо спочатку поважні видання обіцялися не долучати к роботі ШІ, десь на головній сторінці навіть клеїлася наліпка “Без ШІ”, як те сумнозвісне “Без ГМО”, то потім наліпку переліпили на неголовну сторінку і поволі стали генерувати картинки, тоді заголовки, короткі описи, а врешті і повні статті, новини, огляди, вони підсіли на ШІ-помиї, а точніше: на легкі гроші, адже команду копірайтерів, хай і шагових, більше не треба утримувати, достатньо одного на півставки, який буде вичитувати краєм ока по діагоналі маячню ШІ та з поміччу ШІ-агента постити її по всьому інтернету: на сайті, в соцмережах, месенжерах, імейл-розсилках.

Насправді це катастрофа. Наслідки сього трешу є довготривалими, зараз вплив такого низькосортного контенту є мінімальним хоча б тому, що він іще добре розбавлений чоловіцьким контентом, той, хай і зі свома вадами, но здебільшого осмислений, але в найближчому майбутті і такого контенту не залишиться! Текст стане вотчиною ШІ, а це відіб'ється на способі мислення людей, на їхніх мовних звичках, на їхньому словникові, на їхньому способові будувати речення, самовиражатися.

Проведіть собі експеримент: зайдіть просто зараз на якийсь ігровий сайт в укрнеті, напишіть в пошуковому полі щось на кшталт “огляд гри %назва_гри%” або “десять кращих ігер для ноутбука”, “найцікавіші ігри 2026” — відкрийте перші 3 посилання і читайте. Запевняю, ви нічого не зрозумієте! Якщо ви прочитаєте такий огляд від початку і до кінця, то відчуватимете розчарування як від згуби часу. Ви не вловите авторських думок. Ви не доберете ідей, які автор хотів би передати, ви не побачите його реального досвіду, знання теми, адекватних прикладів, ви нічому не навчитесь. Ви ширятимете очима по буквах із пустою головою. Нитка повісті повсякчас вислизатиме од вас. Може вам майне думка про ошуканство, “Цей сайт мене ошукує” — подумається вам, і правильно, він ошукує вас — краде у вас час, підманює цікавим титулом, а підсовує ШІ-мазню і рекламу. Опісля уявіть, що в таких спосіб будуть написані усі тексти в інтернеті, а потім і підручники, сценарії к фільмам, роликам на ютабі, тіктоці, спочатку прикладна, а тоді художня література... Це повністю знецінить текстовий контент, зробить його шкідливим, оскільки він пропагує безграмотність, поганий смак, неестетичність, і як слідство — понижує рівень і без того бідачної культури.

Сьогодні я був на українському Ютабі та дивився відео блогера-початківця, він просто читав генеративний текст, в якому фірму "Шарп" відмінював у жіночому роді, а ігрову приставку "НЕС" (NES, Nintendo Entertaiment System), артикулював як "ЕнЄЕс", хоча в українській мові абревіатури із голосною називаються звуковими та вимовляються не так, як літерні, без голосних, із промовлянням кожної літери, но цільно, як одне слово. І це не єдиний випадок, з 5 блогерів тільки 1 правильно вимовляє "НЕС". Це реальний приклад деградації культури мови, грамотности, та і здорового глузду, логіки, чи не природно сказати "НЕС", замість "ЕнЄЕс"? А є ж іще SNES, то, виходить, "ЕсЕнЄЕс"? А ще ж є Famicom (Family Computer), це що, "ЕфЕйЕмІКаОЕм"? 😂

Текст є інформаційною основою цивілізації, лише з-за допомогою тексту можна найточніше передавати ідеї, думки, ми можемо із захопленням споглядати картину або дивитися німе кіно, слухати симфонію Бетховена, но все це не допоможе сформулювати закон, правило, плян, складну ідею, думку, абстрактний образ, опис об'єктивної або суб'єктивної реальности, не поможе сформулювати із такою деталізацією і послідовністю, з якою та деталізація доступна у текстовому виді. Спробуйте один день писати коментарі в тіктоці тільки з поміччю емодзі, ви відчуєте на собі вплив примітивізації та збідніння самовираження, мислення, міркування. Це має вас злякати.

Немаловажний і аспект достовірношчи, бо ШІ, можна сказати, не відповідає за свої слова, він шизофренік, що постійно галюцинує, не мислить, а вгадує.

 

У менш розвинених країнах довіра до ШІ вища аніж у розвинених кранах.

Такими є головні ознаки генеративно-дегенеративного тексту, будьте уважні! Читання помийних (slop) текстів займає ваш час і на віддачу не пропонує ні-чо-го, зиск з того має лише утримувач сайту, для якого сі тексти монетизуються через спонсорів або контекстну рекламу. Окрім марнування часу, читач автоматичного контенту ризикує підпасти політичним та ідеологічним впливам власників великих мовних моделів, а також пошкодити грамотність, засвоїти помилковий стиль писання, неприродне мовлення, перейняти алогічне міркування.

Ще цікаво, що авторами згенерованих текстів продовжують зазначати людей. Сьогодні майже на всіх сайтах де публікуються тексти прийнято докладати до контенту не тільки авторське ім'я (здебільшого реальне, чи таке, що виглядає реальним), а й фото, деякі сайти долучають абзац “про себе”, біографічний витяг, наводять професіональні вміння автора, освіту тощо. До епохи ШІ подібна деанонімізація була прикликана створювати емоційний відгук, прозорість процесів, і додавати солідність, вагу до написаного. Читач, стрівши реальне лице під заголовком статті сприйматиме написане із більшою довірою, до слів же аноніма (приміром в образі узагальненої “редакції”) відношення инакше.

Уявіть що ви йдете вулицею десь на задвірках міста де колись відбувалося будівництво нового району, а потім все спинилось. Йдете хідником над яким коситься зарослий чагарями паркан, і ось бачите на тому паркані написано нецензурне слово, про що ви подумаєте в цю мить? Ні про що, ви не надасте цій інформації уваги, це дурна вандальна буденність в межах безкультурного суспільства, але якщо під тим словом буде фотографія, ПІБ та абзац з біографії автора? В такому разі ви подумаєте, що се, певно, є агітацією або рекламою, перформансом? Цебто — чимось більшим за безсмисловий дитячий жарт, бо ж у довідці вказано, що автору 42 роки, у нього 3 високі освіти! Ймовірно, ви навіть спинитесь перед тим парканом та станете роздивлятися те слово, шукати в ньому підтекст. Але ніякого підтексту нема, фото, ім'я, біографія — автор, є банальною вигадкою, се ще один реалізований промпт в чаті ШІ-бота. А як инакше пояснити те, що після етапів скорочення, автором кожної новини, статті, зазначено окреме лице? Я не стверджую, що ті автори цільно та усюдно вигадані, але в час, коли процеси настільки швидко, грубо і безкомпромісно автоматизуються, необхідні гарантії оригінальности контенту, увесь генеративний контент має помічатися вотермарками, виносками, дисклеймерами, що розкривають його штучну природу, инакше компрометується усе інформаційне поле, инакше тінь падає на усіх авторів, на всяку творчість.