На превеликий жаль новітні технології скидають як той баляст з повітряної кулі — підтримку застарілих технологій, через що маємо проблеми із запуском на ПК старих ігер. Здебільшого це стосується ПКшних забавок, розроблених після епохи DOS, оскільки для ДОСівських ігер існує емулятор (приміром DOSBox), який нівелює розрив у часі між новими Windows і першими. Технологічному остракізму піддаються і супутні іграм компоненти, наприклад, мануали, довідники розробників, службова інформація, які упаковувалися у формати hlp, mhtml. Системи ліцензійного захисту спиралися на системні механізми, які більше не функціонують в нових ОС, приміром StarForce. Ба більше, сучасні ПК (ноутбуки) взагалі не поставляються із дисковим приводом!
Отже, в 2026 році ми прийшли к тому, що навіть маючи ліцензійний диск гри з кінця 90-х, початку 00-х рр., встановити її через технологічну невідповідність не зумієш. Що робити? Адже це проблема не лише дозвілля і прав споживача, це проблема культури — ми втрачаємо гігантський пласт інформації, досвіду, взірців, ми втрачаємо історію, мистецтво, культуру і робиться це не у вихорі якихось не залежних від нас причин, типу природних катаклізмів, а у вихорі жадібности великих корпорацій, котрі в погоні за надприбутками “оптимізують виробничі процеси”, у вихорі суспільної байдужости, неадекватної оцінки суспільного надбання, недбання культурним вихованням нових поколінь.
Втім, ми не розглядаємо в цій статті питання глобально, зауважимо на конкретних кроках, котрі дозволять нам запустити олдскульні забави на новітніх ОС.
Режим сумісности
В ідеальному світі вкладка
“Сумісність” вирішує усі проблеми
сумісности, в реальному ж, цей режим
працює лише трохи краще за мемне “Усунення
неполадок”. Тут, здебільшого, нас
цікавить вибір операційних систем:
Windows 95-98, XP, саме від цього
прапорця залежить працездатність
олдових ігер, инші — другорядні. Наприклад
“маштабування екрану” актуальне для
систем зі штучним повищенням DPI
(коли масштаб відображення вище 100
%) і картинка не вписується в екран;
запуск від імені адміністратора став
потрібен із релізом Windows XP,
коли вперше було впроваджено чітке
розділення прав доступу к системі.
Що важливо розуміти: режим
сумісности не емулює середовисько
обраної ОС! Він просто
підставляє відповідні параметри, щоб
програма думала, що запускається на
старій системі. Схожим чином працює
режим розробника у сучасних бравзерах,
коли ти можеш обрати, скажімо, Internet
Explorer 6.0 і запустити сайт щоби побачити
як він виглядатиме ретроспективно,
водночас сайт думатиме що до нього
завітали саме з того бравзера, бо
useragent відповідатиме IE
6. Втім, це спрощене пояснення роботи
режиму сумісности, насправді він долучає
к процесам дещо ширший набір застосунків,
але суть така.
Ігрові емулятори
Один з найкращих спосібів олдскульного грання, но в межах консольної ігротеки. Утім, деякі консольні ігри портувалися на ПК і навпаки, тож, коли захочеш пограти, скажімо, в SimCity2000 но ПК-версія ніяк не запускається, знайди версію для 16- або 32-бітової приставки і запусти через емулятор. В цьому списку я наводжу тільки ті варіянти, котрі у мене (на Windows 8) запустилися і нормально працювали:
8-біт
Nestopia. Один з найкращих НЕСівських емулів, легкий і простий, працює з файлами nes, unf, fds, nsf, навантажує ЦП не вище 10 %, підтримує усі базові опції відео і аудіорендерингу, має вбудовані фільтри, є простенький органайзер (Launcher) для ігер. Єдина проблема — псує скріншоти у режимі NTSC.
Fceux. Складніший технічно емулятор, оснащений дебагером і тулзами для ромґакінгу. Має більше налаштувань відображення (фільтри, ефекти) і займає більше ресурсів ЦП — до 20 %. Ґандж: якщо ОС працює в режимі високої контрастности, технологія OpenGL збоїть, зображення перекривається чорним екраном, випрямлює ситуацію SDL.
Mesen. Найвимогливіший до ресурсів компа емуль, експлуатує ЦП на 60+ %, а з деякими фільтрами і більше, навзаєм продукує лепську картинку, має приємні дрібнички, типу карток останніх зіграних тайтлів на домашньому екрані, зниження гучности при втраті фокусу вікна, або запуск рандомної гри. Деякі ігри (приміром Boku Dracula-kun) запускаються без артефактів тільки на цьому емуляторі (принаймні у мене). Інструменти дебагу присутні.
Всі ці емулятори вміють записувати мувіки та підтримують Netplay (онлайн гру).
16-біт
SNES9x. Непоганий емуль для СНЕСівських ігер, має годящий пакет фільтрів та ефектів у наборі, займає до 15 % ЦП, підтримує зовнішні шейдери, але з нюансами. Так, для роботи CG потрібно встановити CG Toolkit, ці шейдери працюють в режимі D3D та OpenGL. Знайти такі можна тут або тут. GLSL шейдери як і Slang працюють в режимі OpenGL, качайте пакет звідси і звідси Slang.
Mesen-S. Функціонально такий ж, як для 8-бітових ігер, розрахований виключно для SNES, займає ЦП на рівні 20-30 %, має вбудовані відеофільтри, набір інструментів для ромґакінгу, а також деякі специфічні функції, на кшталт прибирання фонів чи спрайтів у грі. З цікавого: запуск рандомної гри, еквалайзер, таймер.
Fusion. Особисто я обрав собі саме цей емуль для сеговських ігер, хоча спочатку він виявився неприйнятним через константне навантаження ЦП 50+ %, та варто увімкнути опцію Sleep While Waiting і ЦП падає до 5 %, чому так? — у режимі високої продуктивности емулятор постійно питає систему “чи слід вже малювати наступний кадр”, щоб картинка не розривалася, но цим легко пожертвувати, оскільки різницю побачити важко, а ЦП завжди буде “горіти”. З коробки емулятор не може похвастати різмаїттям фільтрів, але вони качаються окремо. Раджу розпакувати в робочу теку програми та обрати найкращій, а тоді решту видалити, бо на старті Fusion їх всі вкладає в ОЗП, що може роздути пам'ять до 500 МБ. Ще мені тут подобається аудіотвік SuperHQ, він значно покращує звук.
BlastEm. Гарно емулює сеговські РОМи, має несуттєвий імпакт на ЦП (10+ %), працює в режимі OpenGL (усталено) або SDL2. Емулятор загалом лаконічний, оснащений мінімальним функціоналом, лише двома відеофільтрами і сканлайнами, аудіо обрізається по низьким частотам для автентичности, джойстик може бути складно підлаштувати, якщо, звісно, у вас не ретроімітація. Сейви та файл налаштувань зберігається тут: C:\Users\%USERNAME%\AppData\Local\blastem
32-біт
pSX (fin). Простенький емуль для PS1, невимогливий до ресурсів компа, на піках споживає до 20 % ЦП, не підтримує плагінів, вбудований функціонал обмежений, розрахований на грання без додаткових зусиль: увімкнув та граєш. Щоправда, потребує цільні образи дисків у форматі BIN, CBZ, окремі cue не перетравлює. Для старта емулятора знадобиться файл BIOS: SCPH1001.BIN. Коли з якоїсь причини потрібно підкинути инший BIOS, це можна буде зробити вже після старту в опціях. Вміє читати диски з CD-приводу.
На жаль, це єдиний емулятор для “Соньки”, що в мене запустився без проблем, решта вимагають або специфічної конфігурації, або видають помилки під час старту гри.
Універсальні
Fusion. Комбайн справляється з 8-бітовими іграми Sega MasterSystem, 16-бітовими, 32-бітовими SegaCD, а також GameGear.
Ares. Швейцарський ніж з більш аніж 20 емуляторами у складі, щоправда, для роботи деяких (PS 1, GBA) знадобиться прошивка BIOS. Оснащений безліччю шейдерів, є специфічні налаштування графіки, приміром, задіяння світлових ефектів translucency, характерних для екранів LCD, а також інструменти дебагу. Суттєвий недолік — високе навантаження на залізо, деякі емулі, приміром PS, просто душать проц (до 90+ %), в середньому займає 50 % ЦП, втім, на багатоядерних системах така вимогливість може бути непомітною.
Я раджу користуватися осібними емуляторами з цього списку, а не оболонками типу RetroArch, позаяк оболонки не додають, чи практично не додають корисної ваги, натомість займають ресурси ПК, той ж РА на простої використовує 60+ % ЦП.
Якщо хочеш побавитись у 8-бітні ігри, раджу Nestopia як найпродуктивніший емуль, або Mesen для гранично ностальгічної картинки. Для 16-бітів раджу Fusion (Sega) — легкий та швидкий, або BlastEm для більшої точности емуляції.
Віртуальні машини
Певно всі чули про VirtualBox,
це рекурсивна система, в якій
запускається друга ОС. Для ретрогеймінгу
згодиться Windows 98 чи Windows
XP, сумісні з ПКшними іграми 90-00-х рр.
Але я б не рекомендував такий сетап за
основу, він доцільний для експериментів,
тестів, або як “останній аргумент”,
позаяк віртуальні машини споживають
суттєві ресурси ПК — до 60 % в режимі
простою. Така ресурсоємність є не тільки
марнотратством, но і перешкодою в разі
вимогливости гри, коли через брак
ресурсів вона почне лагати.
Окрім відомого всім VB, у Windows (просунутої версії) є вбудована система Hyper-V, також раджу звернути увагу на опенсорсний проєкт 86Box, особливо за цілі грати у ранні гри 80-х рр. Для ініціялізації 86Box вам знадобиться РОМ-пакет (50 МБ (розпаковується у теку roms поруч виконавчого файлу)), потім знайди образ диску Вінди та встановлюй як на звичайну машину.
Спеціяльні обгортки
Твіки, сторонні (додаткові) бібліотеки та приблуди для хуків-шмуків, щоб обдурити гру та запустити її в новому середовиську під видом старого. Наприклад, Wined3d, це набір бібліотек для роботи із застарілими версіями DirectX, часто помагає, коли гра стартує за чорним екраном. В такому разі розпакуй вміст пакету у теку з грою, туди, де лежить єя екзешник і перевіряй.
Схожим чином працює GLIDE3-to-OpenGL-Wrapper, він перенаправляє команди глайду на опенгіель, встановлюється або так: ДЛЛку glide3x.dll тре' кинути в ../Windows/System/ або ось так: ту ж ДЛЛку кидаємо в теку з грою (поруч екзешника). Ця штука добре працює, приміром, з першими “дьяблами”.
Для деяких популярних ігер, типу D2. LOD є осібні надбудови, як PlugY, котрі не тільки фіксять несумісність старої гри і нової ОС, но також додають чималий функціонал: розширюють рундук і роблять йо' спільним, переводять онлайн функціонал в офлайн режим (події). Ще приклад: обгортка для Heroes II, окрім долання проблем сумісности, додає локалізації (є українська), для запуску вимагає оригінальну гру або демоверсію.
Dxwrapper. Черговий “конвертер” старих стандартів у нові, для роботи достатньо вкинути файли проєкту до теки з грою, тоді єя виклики перенаправлятимуться через обгортку у зрозумілий новітнім системам формат. Цей інструмент не тільки виправляє критичні збої сумісности, но і покращує експіренс, приміром, повищує роздільність до 4К, примусово застосовує такі ефекти як антиалайзинг, анізотропну фільтрацію, вертикальну синхронізацію, віконний режим, а також підключає до роботи дискретну відеокарту, що актуально для систем з двома і більше відеочіпами.
DxWnd
— комплексний інструмент,
який охоплює практичні усі аспекти
роботи старих програм. За достатньої
посидючости і великого бажання
розібратися, через цей тулз, певен,
получиться запустити будь-яку гру. В
комплекті вже є 2,2+ тис. готових конфігів
(тека exports) для різних
ігер, просто імпортуєш конфіг цільової
гри і замінюєш виконавчий файл (адресу
до нього) на свій.
Microsoft тупо взяли і
видалили з системи підтримку минулих
довідкових форматів hlp, благо
що повернути доступність неважко:
winhlp32.exe
невеличкий застосунок (оригінальний),
який розуміється на довідках hlp.
Залізний ретросетап
Що не кажи, які хитрощі не
винаходь, а найкраще для старих ігер є
старий комп, оригінальна приставка —
справжнє “залізо”. Останнім часом
(принаймні до 2026 року) спостерігається
бум на ретрогеймінг, міленіали скуповують
8- та 16-бітки, професійні монітори Sony
для ультимативної ретрокартинки,
обладнання типу ретроскейлерів для
стримів, і на весь цей стаф ціни можуть
сягати тисяч і десятків тисяч долярів.
До зумерів ностальгічна лихоманка ще,
певно, не дісталася, але прошарок
ностальгаторів 00-х теж вже чималий.
Зі старим комп'ютерним залізом
все значно простіше, поки що воно
безпроблемно купляється практично на
будь-якому маркетплейсі, аукціоні, за
копійки: старий системний блок, периферія
і монітор стануть в ті ж 100-200 баксів.
Купляючи старі речі будьте
готові на додаткові витрати по їхньому
обслуговуванню, в кращому разі доведеться
замінити конденсатори, розсохлі пасіки,
відновити доріжки на мікросхемі, но
бувають і складніші задачі, типу заміни
згорілого чіпа або зламаного дисковода.
CD-привід є одним з
найслабкіших місць у старих консолях,
часто його взагалі не ремонтують, а
замінюють на хак із картридером
(наприклад, GDEMU),
тоді замість дисків консоль читає
SD-карти, такий прикол
особливо популярний, приміром, на Sega
Dreamcast.
Я б не радив кардинальні
модифікації ретростафу, це вбиває
автентику як у кораблі
Тесея, тому замість
оснащення GameBoy 1989 року
новітнім IPS екраном краще
вже купити нову ретростильну портативку
із емулятором GameBoy: грайте
у старі-добрі ігри по-новому, а ностальгічні
спогади лишаться недоторканими,
незмінними.
Те ж стосовно підкиданню
приставці картридера — є особливий
вайб у гранні саме з дисків, коли на
одному диску в тя одна гра, тому без
нагальної необхідношти не слід викидати
дисковод, за нього слід боротися до
останнього, якщо один майстер не зумів
відновити, знайди инчого.
І на завершення потрібно сказати
про... приреченість автентичного
ретрогеймінгу, тобто геймінгу на старому,
оригінальному обладнанні: воно є
вичерпним “паливом”, воно закінчується,
ніхто не поповнює запаси приставок
Famicom, GameBoy Advance, Sega Mega Drive,
виробництва Sega не
продукують картриджі, джойстики, блоки
живлення, випуск ЕПТ-телевізорів
припинено, тому неухильно рейтрогеймінг
наближається до колапсу, коли остання
справжня приставка зламається.
Авжеж, вони будуть замінятися новоробками,
або модифікуватися, оновлюватися, но
ми ж розуміємо, що це вже инша історія.
Тут як з аркадними автоматами,
якийсь час вони були на шпилі популярности,
відкривалися аркадні зали, автомати
ставили в барах і торгових центрах, і
де вони тепер? У музеях. Но аркадні
автомати пропонували унікальний ігровий
досвід, котрий виражався, зокрема,
наявністю унікального джойстика, сам
автомат, корпус оформлювався в стилі
гри, існували такі моделі аркад: високий
(140 кг, висота 180 см), кабаре (100 кг, висота
152 см), коктейльний столик (102 кг, висота
67 см), а також унікальні дизайни, типу
кабіни пілота для Missile Command.
Сьогодні ретрокімната у великому
будинку ретрогеймера не є чимось
рідкісним, двері такої кімнати провадять
до старого-доброго минулого, у світ
ностальгії, за тими дверима час застиг
у 90-х, на полицях — картриджі, попід
стіною “пузатий” телевізор на тумбі
від котрої тягнуться проводи джойстиків
тогочасних приставок до дивану навпроти.
Така кімната є способом відволіктися
од сумбурности сучасної інформаційної
епохи та зберегти частинку живої історії,
а до всього, це ще фінансовий актив в
антикваріат.
Коментарі
Дописати коментар
Довжина коментаря має бути не більшою за 4096 знаків.