Кларк довго не хтів писати продовження “Одіссеї” і правильно, бо те, що він спартолив жалю гідне. Та й перша книга не краща, там привабливий лише початок із появою Моноліту і космічна подорож, колоди під ноги якій кидав ШІ Ел 9к. Єдине що рятує “Другу Одіссею” від оцінки 1\10 — її обсяг, це маленька (220 стр.) книжка на пару вечорів. Тон (дурний) їй задає присвята двом російським космонавтам: Сахарову та Леонову, мні цікаво, Сахаров це хто? — той маніяк, що винайшов водневу бомбу?
+ + спойлери + +
Сюжет складається на 90 % з прелюдії до рандеву із новим-старим Монолітом, 5 % се відповіді на сюжетні питання, заключні 5 % то епілог й подяки. Цебто книга ні про що. Замість розвитку головного сюжету, замість руху по прокладеній в “Першій Одіссеї” колії, автор буксує у повтореннях і по суті вдруге переповідає всім відомі події.
З нового: іншопланетники виявилися “енергетичними сутностями” і “фармерами”, які “вирощують” життя на безлюдних планетах. Думаю саме звідси ростуть ноги у смішної конспірології про “Землю-фарму”.
Патос цього твору — реалізм. Кларк вивідав у науковців всілячні космічні факти та розплескав їх по сторінках. Получилося дещо... штучно, ці факти випирають, виглядають чужорідними, тримаються мов на корові кульбака, в претензію на математичну правдивість не віриш абсолютно. Візьміть фінальний епізод творення зірки з Юпітера, так, відомо, що Юпітер трохи не дотягнув по масі до озірення, но сцена конче неправдоподібна: викид енергії під час народження зірки не вніс жадних змін в балянс Сонячної системи, навіть найближчі супутники “Люципера” не порозліталися (чи не попадали на нього), також це не зачепило (!) життя на Землі, що маловірогідно. Земля була б спустошена, в кращому разі настала б епоха Fallout, я так думаю. Кларк либонь теж підозрював у такому розвитку подій катастрофу для Землі, тому і найменував ту звізду “Люципером”. Ще треба розуміти, що наукові факти 80-х рр. сьогодні вже не факти.
Наївність історії б'є у ніс від найперших сторінок, просто з прологу, де автор сповіщає про науковий бекграунд своєї роботи, що він силувався писати правдішно, а тоді показує страшенно наївний, награний діалог росіянця (homo soveticus) із сешеанцем в дусі “дружби народів”, де сешеанець представляє своє СЕШЕАНСТВО, а росіянець, своє БОЛОТО, і розмовляючи, вони послуговуються плюральними займенниками “ви”, “ми”, маючи на увазі свої народи, й озвучують якісь постні, пафосні, пустопорожні кліше, на кшталт: “ви не можете використовувати наукові здобутки задля власної користі, це має бути надбанням усього людства”... ва-а-ау! Оце так одкровення! Негайно зареєструйте це конвенцією в ООН і розішліть по світу з червоним штемпелем. Такі сцени виглядають як площадний балаган, автор в ньому: кукловод із ляльками на руках, всі дивляться сю виставу та прекрасно розуміють хто там ховається під сценою.
Штиль і переклад
У погоні за науковістю автор збавив художність, подивіться на діалоги, це ж кошмар, всі виссані з пальця, вимушені і вимучені, важезні, канцелярні, нереалістичні. В історію і так не віриш з перших посвят, а тут ще такі діалоги XD
Помилуйтеся: “але коли наша розмова завершилася, я усвідомив, що він має рацію”, хто так виражається?! Ще: “...не налаштовуйся так оптимістично”, іще: “і знову ж, за умови, що в них...", ще: "нам треба брати до уваги політичний складник ситуації", а ось: "це не потребуватиме багато пального. Та з якою метою?” — і не думаю що се фейл перекладача (КСД).
Фемінізм із запахом гнилого м'яса
Не ясно чому і навіщо, але Кларк кинув каменем в чоловіків. Коли команда “Леонова” увійшла на “Діскавері, там страшно смерділо, немовби зіпсованим м'ясом, чи гнилими трупами, і Керноу сказав, що бував у "парубоцьких квартирах, що смерділи ще й гірше", тут очевидна помилка, він хотів сказати не "парубоцьких", а "феминикинських".
А тепер давайте трохи покрутимо мізками: на “Діскавері” близько 10 (!) років температура коливалася від -70 °С до плюсової, бо енергосистема офнулася; їжа (що протухла і смерділа) знаходилася у холодильнику — закритому герметично; їжа була спеціяльна для космонавтів, не свинячі туші на крюках в рефрижераторі, а космонавтична їжа, яка завжди пакується в щільний гермпакет, в тюбик, бокс; минуло 10 років, і що?.. Навіть якщо б там були реально свинячі туші на крюках, вони б згнили повністю, а запах витягся би вентиляцією.
Що означає присвята росіянам?
Догідливість перед росіянами (совітчиками). І виглядає вона нещиро, притягнутою за уші, ну, знаєте як це буває, коли чоловік береться зробити щось найкраще, в нього те завжди виходить шкереберть.
Автор вперто називає усіх совітчиків — росіяниками, хоча там серед прізвищ є українські. І це не початок 20 ст., це 80-ті рр., про Ганімед та Іо він знав, а про Україну — ні. Я не чєкав оригінал, но думаю там направду russians, а не soviets, і тоді КСД правильно зробили, що дотрималися букви, це виказує Західну байдужість навіть до тих, із кими вони нібито хотіли би дружити.
Вкрай сумнівно виглядає сюжетний хід із “перегонами” совітів та американців на шляху до "Діскавері" — кинутого корабля з попередньої книги. Можете собі уявити, щоб, приміром, десь в нейтральних водах затонула американська новітня секретна субмарина, нашпигована надсучасною технікою та секретною інформацією, і Вашингтон тупо дивився би як масква посилає на дно свої батискафи?! Авжеж ні, це фантастика.
В сюжеті мигнув “ручний” дельфін, і: "...вони запропонували назвати дельфіна Спутнік, що означає не лише супутник, а й товариш", і так по всій книзі. Кларк відкриває американцям дива балалайки, водкі та ведмедя. І це не жарт, в книзі є співи (“балалайка”), алкоголь (“водка”) і ведмідь.
Саша Ковальов син вчителя англійської з Новосибірська, у нього вдома російська була дозволена "з понеділка по середу", в инший час у сім'ї розмовляли на іноземних мовах. Наїівний Кларк гадав, що таке було можливо в совкє... xD та якщо б хтось дізнавсі, почули б сусіди, що в квартирі Ковальових говорять невєдомимі чужицькими мовами, то написали би донос на "американського шпійона" і того вчителя разом з сім'єю зіслали би в ГУЛАГ. А Кларк подає Ковальова як приклад “совітської інтелігенції”, не знаючи, що інтелігенцію на болотах винищили ще до Другої світової, що саме слово “інтелігент” в темному, неосвіченому совкє мало негативну конотацію.
Візіонерство, апатія, мізантропія
Автор, як і Ф. Герберт, наділяє "мисливців", цебто хижаків більшим інтелектом. Це дурня, бо великого ума не треба для єдино "хапання жертви", натомість для виживання в небезпечних умовах, коли ти знаєш що на тя чигають хижаки, потребується більше мозкової активности: щоб задовольняти базові потреби, стерегтися од небезпек, рятуватися. Подивиться на топ-20 найрозумніших тварин: там окрім дельфінів, косаток, восьминогів і кішок “чистих” хижаків нема.
"Душа Девіда Боумена піднялася над любов’ю, але він досі міг відчувати співчуття до тих, хто колись був його колегами",— що значить "піднялася над любов'ю"? Не піднялася, а втратила, стала апатичною. Неможливо піднятися вище найвищого.
Флойд та инші встановили запобіжник до системи Ела, щоб в разі небезпенчцтва вимкнути його (порубивши кабель), але Чандра, індійський програміст, який відповідав за Ела, дізнався про це і від'єднав той запобіжник нічого не сказавши команді. Це типовий приклад мізантропії. А сцена "витягання Ела з комп'ютера" скидається на поганський акт одухотворення неживих об'єктів.
Візіонер з Кларка слабкий, він декілька разів описував гоббі членів команди, приміром "дельтаплан", віндсерфінг, дайвінг, лижі, і “парапланеризм” разів зо три спомнив, але не зумів передбачити комп'ютерні ігри, хоча книга писалася в 80-х, коли ігри вже були популярними.
І взагалі у минулих фантастів тема відеоігор не розкривається, вони не могли цього уявити, аргумент щодо "дитячости" не приймається, візьміть Star Trek (початок 90-х рр.), там є голопалуба (VR-середовище) із іграми.
Проглядає і голлівудський вплив, не знаю, чи це через екранізацію “Першої Одіссеї” (Кларк приймав активну участь в екранізації), або через надіяння на екранізацію “Другої”, но фінал клішований по-голлівудські: дві команди (росіяни (совітчики) та американці) у кораблі "Леонов" вертаються на Землю та виголошують намір оженитися по прибуттю до дому))
На останній сторінці автор пише:"ся книга була набрана на компуктері Archives III із ПО Word Star, надіслана видавцеві на 5-дюймовій дискеті, а правки посилалися через супутник такий-то на станцію таку-то")) Цим він хотів сказати, що майбутнє вже настало.
Хто не знає, Word Star це програма для DOS якою зокрема послуговувався Д. Мартін, писавши “Пісню льоду та полум'я”.
🌟3\10
Коментарі
Дописати коментар