Книга, як виявилося, є збіркою оповідань Сапковського з 1986 року, коли він писав для журналу "Фантастика", потім скомпонував оповідки, зшив їх проміжним сюжетом, коли після кожної пригоди Ґеральт опиняється в храмі Мілетеле в гостях у Неннеке, гоїть рани та ізнов вирушає в дорогу. Я думав це цільний твір.
Концепт цікавий: слов'янська міфологія + казки в модерновій, постмодерновій обкладинці. Подача дещо зухвала, дещо відверта, троха жартівлива, іронічна. Спочатку думав, що в основі будуть самі лише міфи, тобто міфологічний бестіарій, і з цим наповненням Сапковський разом з Ґеральтом буде гратися, але тут є й казковість, типу: відчарування чудовиська "поцілунком" коханої, або "мені наказали відвести до лісу та вбити, і в знак доказу вийняти серце та печінку", останній сюжет типовий для казок братів Грім.
Приміром: "Минулої зими князь Хробарік, не настільки милостивий, намагався найняти мене для пошуків красуні, якій набридли його грубі залицяння і яка утекла з балу, загубивши черевичок".
Або: "— Убийте його! — крикнула королева. Єжак, гнівно форкаючи й шкірячи ікла, повернувся до стражників", "відрубайте йому голову!"
Книга на 300 стр., наприкінці подається загальна інфа про автора, його "відьмачу" серію, троха історії, троха коментарів перекладача, бестіарій, примітки, це все треба було читати спочатку, власне, навіщо вони сховали все це на останніх сторінках? Навіть примітки не позначалися позатекстовими виносками, лише підсторінковими.
Переклад вийшов в 2016 році, польський варіянт 2014 року, але вперше ця компіляція побачила світло на початку 90-х абощо.
Видання КСД має поганий шрифт без засічок, "і" майже не читається, надто тісний керн.
🌟7\10
Коментарі
Дописати коментар