Два сезони серіялу виходили на протязі 4 років, приблизно по 25 серій на рік. Епізоди коротенькі — по 10 хвилин. Візуал вирізняється ошатністю, дбалістю, доладністю: картинка приємна, гладка, в анімації немає нічого, щоб упадало в очі. Але трапляються серії з, як показалося, спрощеною графікою, модельки персонажів виокремлюються на тлі.
Спочатку трохи здивувала мова персонажів, особливо Егмана (бо гадав що се мульт виключно для наймолодшої авдиторії) , що складається здебільшого із складних речень, витіюватих обертів, креативної, якщо можна так сказати, лайки. Чому “спочатку”? бо згодом прояснився ностальгічний підтекст... до авдиторії долучились діти 90-х))
Наприклад тут присутня музика з “Героїв III” (тема “початок дня”), трапляються меми, приміром футурамівський “шат ап енд тейк май мані”, обговорюються гострі теми фемінізму, конспірології. Відчуття приналежности до авторства міленіалів не покидало до остатньої серії)
Багато гумору продукує бурундук Стікс, параноїк, що живе у норі та боїться технологій (це не обскурантизм, а просто фобія, спровокована параноїдальним психозом), ввижає що за нею слідкують: роботи, іншопланетяне, держава, вірить в усі конспірологічні теорії. Та і взагалі "Сонік Буум" багатий на гумор.
Сумно закінчився серіял, Егмен говорив із надією про наступний сезон, але... чи може то була не надія, а свідоме самокартання? а чи заспокоювання глядача, турбування про його почуття, що випликали за 3 роки приязність?..
9\10
Коментарі
Дописати коментар